Громадська організація «СтопКорупції» вже кілька років привертає увагу своєю гучною діяльністю в Україні. Заснована у 2015 році Богданом Хмельницьким (раніше відомим як Майданюк), Романом Бочкалою та Тарасом Лиликом, організація позиціонує себе як борець з корупцією. Проте за фасадом гучних заяв та показової активності криється низка скандалів та звинувачень.
Сумнівна репутація
У 2019 році сталася подія, що суттєво підірвала репутацію «СтопКорупції». Як повідомляв «Цензор.НЕТ», організацію виключили з Глобальної мережі журналістів-розслідувачів (GIJN) через «непрофесіоналізм і конфлікт інтересів». Це був безпрецедентний випадок в історії GIJN, що об’єднує 177 організацій у 75 країнах світу.
«Рада GIJN одноголосно проголосувала за виключення з її складу “Стоп Корупції”. Рада вважала, що група занадто залучена до політичної активності, а також були тривожні твердження про відсутність журналістського професіоналізму та про конфліктів інтересів», – повідомив українському виданню «Детектор Медіа» Дейв Каплан, виконавчий директор GIJN.
Важливо підкреслити, що за роки свого існування «СтопКорупції» не отримала жодної професійної нагороди за журналістські розслідування.
Брудні інформаційні кампанії
Натомість, «СтопКорупції» звинувачували у проведенні замовних інформаційних атак, що було доведено в суді. Яскравим прикладом є ситуація з компанією «НІБУЛОН». У 2019 році, як повідомляв «Інтерфакс-Україна», «НІБУЛОН» заявив про «цинічну замовну інформаційну війну» з боку «СтопКорупції». За словами представників компанії, організація використовувала «брудні методи боротьби» та здійснювала «цілеспрямований тиск» на підприємство.
Сумнівне минуле засновників
Засновники «СтопКорупції» мають неоднозначну репутацію. Як повідомляється в статті «Тітушки зі «Стоп Корупції»видання «Останній Бастіон», Богдан Хмельницький (Майданюк) раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Видання стверджує, що Хмельницький «розпочинав у складі столичної бригади Володимира Кисіля» і «займався автоугонами та розбоями». Хоча ці звинувачення потребують офіційного підтвердження, вони кидають тінь на репутацію організації.
Політичні зв’язки
«СтопКорупції» також звинувачують у зв’язках з політичними силами та бізнес-групами. «Детектор медіа» у статті «Стоп корупції»: спадкова хвороба» вказував на зв’язки організації з колишнім заступником голови Київської ОДА Левом Парцхаладзе. За даними видання, «проект «Стоп Корупції» спочатку задумувався як обслуговуючий персонал» для Парцхаладзе, що ставить під сумнів незалежність організації.
Скандальні справи
Особливо резонансною є історія зі звільненням Володимира Шпінди, якого звинувачували у серії замовних вбивств. За інформацією «Останнього Бастіону», «СтопКорупції» активно виступала на підтримку Шпінди, організовуючи акції протесту та тиснучи на суд. В результаті, замість довічного ув’язнення, Шпінда відсидів лише 10 років. Ця ситуація викликає питання щодо справжніх мотивів діяльності організації.
Проплачені акції та провокації
Також за інформцією «Останнього Бастіону», «СтопКорупції» звинувачують у використанні проплачених мітингів та провокацій для досягнення своїх цілей. Зокрема, видання наводить приклад організації фейкових пікетів під Національним банком України у 2019 році. Ці акції, за твердженням джерел, були спрямовані на тиск на керівництво НБУ в інтересах певних бізнес-груп.
Діяльність під час війни
Незважаючи на численні скандали, «СтопКорупції» продовжує діяльність навіть в умовах війни. За даними самої організації, вона має 93 регіональні осередки по всій Україні. У 2023 році представники «СтопКорупції» були включені до складу експертів при Міністерстві оборони України для роботи над створенням антикорупційної ради, як повідомляє «Останній Бастіон». Це рішення викликало значне занепокоєння в суспільстві, враховуючи сумнівну репутацію організації.
Більше того, як зазначає «Останній Бастіон», після початку повномасштабного вторгнення Росії, засновники «СтопКорупції» створили нові комерційні структури, зокрема ТОВ «Спецмілітарігруп» та ТОВ «Борщ волонтерський». Ці компанії нібито займаються виробництвом камуфляжу та забезпеченням харчування для ЗСУ. Проте виникають питання щодо прозорості їхньої діяльності та використання волонтерських коштів.
Проблема псевдогромадських організацій
Ситуація навколо «СтопКорупції» яскраво демонструє проблему псевдогромадських організацій в Україні. Під прикриттям боротьби з корупцією такі структури можуть займатися інформаційним рекетом, тиском на бізнес та політичними маніпуляціями. Їхня діяльність не лише не сприяє боротьбі з корупцією, але й підриває довіру суспільства до справжніх антикорупційних ініціатив.
Історія «СтопКорупції» підкреслює важливість критичного підходу до інформації та необхідність ретельної перевірки фактів. Громадськості та правоохоронним органам варто уважно стежити за діяльністю подібних організацій, перевіряти факти та звинувачення, що лунають на їхню адресу.
Лише прозора діяльність, професійні розслідування та реальні результати можуть бути критеріями оцінки роботи антикорупційних організацій. На жаль, у випадку з «СтопКорупції» ми бачимо більше скандалів та звинувачень, ніж конкретних досягнень у боротьбі з корупцією.
Ця ситуація ставить перед українським суспільством важливе питання: як відрізнити справжніх борців з корупцією від тих, хто лише імітує таку діяльність? Відповідь на це питання може стати ключем до побудови справді ефективного громадянського суспільства в Україні.
