Йосафата Сиротич. Фото, надане Суспільному
Йосафата Сиротич почала волонтерити у 13, граючи на флейті на благодійних концертах в Іспанії. Сьогодні вона організовує акції для літніх людей, дітей і військових, створює власний подкаст й проводить арттерапію в центрі для людей з інвалідністю.
Зараз Йосафаті 16 років. Вперше вона долучилася до волонтерства у 13. Тоді разом з "Асоціацією українців в Іспанії" організовувала благодійні концерти, коли тимчасово переїхала за кордон на початку повномасштабного вторгнення.
"Я грала на флейті мелодію Скорика, яку називають душею України. У сльозах іспанців я бачила розуміння, співпереживання — і віру в те, що мистецтво здатне об'єднувати. Іспанські глядачі не розуміли української, але розуміли біль України через мову музики", — згадує вона.
Після повернення в Україну Йосафата продовжила волонтерити. Зараз вона допомагає в київському центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень "Трамплін". Там проводить театрально-музичні заняття, сесії арттерапії.
Сто обіймів для Охматдиту
8 липня 2024 року київська дитяча лікарня "Охматдит" постраждала під час ракетного обстрілу столиці. Тоді загинуло двоє людей, 32 киян зазнали поранень. 8 дітей було госпіталізовано з травмами.
"Я відчувала себе дуже слабкою. Проте попри страх та величезний жаль вирішила, що треба щось робити. Сидячи в укритті, я написала допис про збір іграшок для дітей, щоби хоч трохи підтримати їх у ці страшні дні", — згадує вона.
Йосафата закликала людей надіслати м'які іграшки разом із листами з побажаннями, зверненими до дитини від імені іграшки. Лише за дві доби їй надіслали 135 іграшок з усієї України, а також із США, Німеччини, Іспанії, Польщі та Італії.
Йосафата Сиротич. Фото, надане Суспільному
"Після цього я заборонила собі казати, що у світі більше зла, ніж добра. Насправді все навпаки. Мене глибоко вразило, що так багато людей, навіть у власному емоційному болі, були готові зробити щось добре для інших", — ділиться Йосафата.
Волонтерство як форма любові
У листопаді, напередодні свого 16-річчя, Йосафата вирішила організувати власний благодійний збір.
"Я знаю, що багато військових не мають добре укомплектованих аптечок. Але це питання їхньої безпеки", — пояснює Йосафата.
Разом із благодійним фондом "Майстерня милосердя" вона оголосила збір на аптечки. Спільними зусиллями вдалося зібрати 90 тисяч гривень та закупити вдвічі більше, ніж планувалося — цілих 38 аптечок.
Йосафата Сиротич. Фото, надане Суспільному
Йосафата підійшла до збору креативно: протягом тижня щодня записувала відео, в яких читала воєнну поезію, і закликала глядачів долучатися до донатів, якщо слова їм відгукуються.
Нещодавно вона також успішно завершила ще одну ініціативу — збір "Великдень в коробці". Його мета — закупити продукти для людей літнього віку на лівому березі річки Оскіл у Харківській області, де майже немає світла, води, газу й опалення.
Йосафаті вдалося зібрати 36 тисяч, а волонтери доставили великодні набори для 45 родин.
"Ми радилися, які продукти краще покласти до кошика. Я запитала про крупи, але мені відповіли: на жаль, ні. Їх складно приготувати без світла, а електроенергії там майже немає. Краще обирати простіші у приготуванні продукти, які можуть довго зберігатися", — пояснює дівчина.
Звідки беруться сили?
Йосафата поєднує навчання, творчість і волонтерство — і останнє, зізнається вона, дає їй велике натхнення.
Одного разу вона запропонувала своїм підписникам в Instagram підтримати збір на благодійність у незвичний спосіб: надсилати суму, що дорівнює їхньому віку.
Йосафата Сиротич. Фото, надане Суспільному
Нещодавно дівчина завершила навчання в Академії подкастів у Львові. Розповідає, що це був проєкт її мрії. Працюючи над концепцією, вона поставила собі запитання: що б сама хотіла почути у 16 років, коли здається, що світ проти тебе.
"Я зрозуміла, що хочу, аби хтось ділився власним досвідом дорослішання. Щоби ті, на кого ми рівняємося, розповідали не лише про успіх, а й про помилки та моменти сумніву", — ділиться Йосафата.
Так народилась ідея подкасту "Мені теж було 16" — про справжні історії дорослішання, щирі розмови та спільні переживання.
Автор: Єгор Кузьмін
