У Голосієво мешканці нового житлового комплексу об’єдналися у дуже активну громаду.
В ОСН «Будинковий комітет «Казка Феофанії» своїх мешканців називають «казковими». І, дійсно, ця громада дуже згуртована та активна.
З перших днів війни ОСН допомагає ЗСУ, теробороні, мешканцям деокупованих населених пунктів та організовує різні цікаві проєкти.
Про життя громади розповіла заступниця керівника ОСН «Будинковий комітет «Казка Феофанії» Світлана Пчеловська.
СПІЛЬНА СПРАВА ОБ’ЄДНУЄ
— Пані Світлано, коли був створений ваш будинковий комітет?
— Наш ЖК «Казка», який розташований у Голосіївському районі поблизу парку «Феофанія», був зданий в експлуатацію у 2017-2018 роках і об’єднує територію 9 будинків. Активні сусіди почали гуртуватися відразу після заселення. Першими об’єднувалися мами, аби дбати про порядок на дитячих майданчиках.
ОСН офіційно створили восени 2020 року. Найперший захід, який провели, це — святкування Дня вишиванки у травні 2021 року.
З цієї нагоди облаштували виставку, яку організувала керівниця нашого будинкового комітету Марина Баталова (Марина вже давно захоплюється історією Української вишиванки і має цілу колекцію старовинних автентичних речей).
І завдяки активності інших мешканців, які влаштували конкурси, ярмарок випічки тощо, — у нас вдалось справжнє невеличке свято.
Потім почали організовувати й інші заходи.
— Наприклад?
— Наш будинковий комітет запропонував ідею навчити громаду бути екосвідомою — в 2021 році ми подали та виграли проєкт «Екосвідома громада» в міському конкурсі для ОСН, який був проведений Департаментом суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради КМДА.
З цією метою наші мешканці відвідали станцію сортування сміття «Україна без сміття» та прослухали тематичні лекції. Це — перша в Україні та унікальна освітньо-екологічна платформа, яка поєднує в собі багато різних процесів.
Під час цієї екскурсії ми, зокрема, дізнались, що багато сировини Україна купує в країнах Європи, бо її недостатньо.
Але ж проблема в іншому. Люди викидають предмети з пластику, поліетилену в загальний смітник. Це замість того, щоб здати на переробку, бо просто не знають яку шкоду завдають довкіллю.
Після таких лекцій мешканці нашого ЖК стали більш відповідально ставитися до сортування сміття. А також пояснюють мешканцям інших будинків, спонукаючи і їх до екокультури.
Важливо й те, що до цього проєкту долучається молодь. У травні 2022 року, коли до Києва почали повертатись всі, хто виїжджав на початку березня, підлітки нашого ЖК організували збір і сортування вторинної сировини, яку можна здавати на переробку. А частину отриманих із цього коштів передавали на підтримку ЗСУ.
— Як вдається заохотити людей до активного життя?
— Коли ти хочеш щось зробити і віриш, що у тебе це вийде, то обов’язково відшукаються однодумці і ті, хто захоче допомогти. Спільна справа об’єднує.
Наприклад, у березні, коли розпочалася війна, у нашому ЖК залишилося близько сотні мешканців. Попри це нам швидко вдалося створити гуманітарний штаб.
Зокрема, організовували поїздки до фермерів за молоком. Коли не працювали магазини, практикували спільні покупки. Наприклад, хтось їхав у магазин, який ще працював, і збирав на список замовлення — що кому купити.
Керівниця ОСН Марина Баталова (вона за професією — медик) закупила необхідні ліки (адже аптеки певний час тоді також не працювали). Таким чином вдалося навіть сформувати власну міні-аптеку з усіма необхідними ліками.
До цієї «аптеки» передусім зверталися ті мешканці, кому були потрібні гормональні препарати або якісь ліки невідкладної терапії (тоді був їхній дефіцит).
ДОПОМАГАЮТЬ ВСІМ, ХТО ЦЬОГО ПОТРЕБУЄ
— Як швидко згуртувалися під час війни?
— Коли в країні спільна біда, то це дуже об’єднує. Хоча у перші тижні війни було непросто. Але ми вирішили допомагати теробороні, а згодом — військовим, мешканцям деокупованих населених пунктів і тим людям, які втратили домівки та переїхали до Києва із зони бойових дій.
Разом і вареники ліпили, і збирали гуманітарку та відправляли туди, де її чекали.
Звичайно, дуже допомагали іноземні друзі. Хто з мешканців мав знайомих за кордоном, то зверталися до них і просили про допомогу. Наприклад, мої рідні та друзі з Польщі, з Іспанії надіслали речі (одяг), засоби гігієни, продукти та напівфабрикати.
І завдяки цій допомозі ми змогли допомагати жителям Київської, Чернігівської, Харківської, Миколаївської областей, підрозділам ЗСУ та Нацгвардії, Тероборони.
Мешканці нашого ОСН також організовували транспорт для доставки гуманітарки, чоловіки розвантажували і завантажували вантажі, організовували патрулювання території в темну пору доби.
А, наприклад, ще одна заступниця керівника ОСН — Наталя Тихенко займалася організацією дозвілля дітей.
В мирний час організовували святкування Нового року, Миколайчика, Різдвяних свят тощо. Самостійно розробляли програми святкування та організовували дитячі вокальні виступи.
Не залишалися осторонь і ті, хто поїхав. Вони допомагали дистанційно — коштами, гуманітаркою. Тобто, кожен відшукав свою нішу, аби бути корисним.
А ще ми організували проєкт «Кімната обміну речами».
— Детальніше, будь ласка…
— Цей проєкт організувала Наталя Тихенко на початку пандемії, коли були складнощі із відвідуванням магазинів, торгових центрів.
Ті речі, з яких вже виросли діти і які знаходяться у хорошому стані, мами передають в одну точку. Потім, якщо комусь потрібно, то він приходить і щось підбирає для своєї дитини з одягу.
Під час війни такий проєкт розширився. Мешканці переглянули свої шафи і принесли непотрібні речі (і не тільки — дитячі), побутову техніку.
Цю гуманітарну допомогу ми також відправляли в деокуповані населені пункти Київської області, у Миколаївську область, Харків та ін.
— Зараз також не припиняєте допомагати?
— Звичайно. Особливо наш ОСН допомагає ЗСУ — тим, хто захищає наше мирне життя. Цей напрям очолила саме я, оскільки мене дуже тісно торкнулось питання підтримки захисників на передовій.
Мій рідний брат, відразу ж як розпочалось повномасштабне вторгнення, повернувся із роботи за кордоном і став до лав ЗСУ в складі 13 окремого Десантно-штурмового батальйону 95 окремої Десантно-штурмової бригади. Тому все почалось із невеличкої допомоги брату і поступово переросло в підтримку цілих підрозділів.
На жаль, мій брат Олександр Пчеловський загинув 6 серпня 2022 року поблизу селища Долина Донецької області під час штурму чергової опорної ділянки противника. Але, завдяки підтримці моїх друзів та рідних, однокурсників і звичайно — казкових сусідів, мені вдалось не зупинитись і ми й надалі всі разом допомагаємо нашим захисникам.
Нещодавно на підтримку збору на автомобіль для 13 ОДШБ 95 Десантно-штурмової бригади, ми провели благодійний ярмарок. Із зусиллями жителів ЖК «Казка» та всіх, хто прийшов на ярмарок, сума збору збільшилась іще на третину до необхідної для купівлі позашляховика, що служитиме і допомагатиме хлопцям на передовій.
А от мешканка одного із наших будинків Юля Толкодубова організувала мультикультурний фотопроєкт «Берегиня». Дівчата фотографувалися у стриях, які символізують різні культурно-етнографічні регіони України. За цими світлинами вже створений календар, який запускаємо у продаж. Частину виручених коштів передамо на потреби ЗСУ.
Збираємо сировину для виготовлення окопних свічок для наших захисників, відпрацьованих електронних засобів для виготовлення пауербанків тощо.
А ще провели акцію «Українську книгу — вільній землі». Оголосили збір книжок (дитячі книги українською мовою, в тому числі європейська та українська дитяча класика, книги зі шкільної програми, про історію України, ін.).
Зібрану літературу передаємо у населені пункти, які розташовані на деокупованих територіях, зокрема на Харківщині. Дуже багато речей, предметів гігієни та першої необхідності було зібрано завдяки нашим казковим сусідам та небайдужим людям, які долучаються звідусіль, та вже передано. Продовжуємо передавати далі.
Припиняти допомагати не збираємося і віримо у перемогу!
І звичайно — дякуємо усім нашим сусідам, друзям, благодійним та громадським організаціям, дружнім органам самоорганізації населення, які нам допомагають допомагати! Слава Україні!
— Дякую за розмову.
Читайте також, війна розширила діяльність столичних ОСН: історія квартального комітету «Шулявка».
Інна БІРЮКОВА
