У Києві вшанували пам’ять Дмитра Коцюбайла, 1 листопада 2026 р. Суспільне Київ/Поліна Паламарчук
1 листопада Дмитру Коцюбайлу «Да Вінчі» мало б виповнитися 31 рік. У день народження полеглого командира на Аскольдовій могилі в Києві, де він похований, зібралися близько 20 людей — рідні, друзі та побратими.
Про це повідомила кореспондентка Суспільного, яка побувала на заході.
До могили Дмитра принесли квіти, разом заспівали гімн України та вшанували його пам’ять хвилиною мовчання.
У Києві вшанували пам’ять Дмитра Коцюбайла, 1 листопада 2026 р. Суспільне Київ/пол
Сестра військового Олександра Коцюбайло розповіла, що після загибелі брата вирішила пов’язати своє життя з військовою справою. Нині вона — курсантка Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
«Я раніше не планувала пов’язувати своє життя з військовою справою, але після загибелі вирішила, що це мій обов’язок — продовжити справу, якою він горів», — сказала Олександра.
У Києві вшанували пам’ять Дмитра Коцюбайла, 1 листопада 2026 р. Суспільне Київ/Поліна Паламарчук
Після офіційної частини у філармонії провели камерну зустріч для найближчих людей Дмитра. За словами начальника групи комунікацій 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла Володимира Білика, це можливість згадати командира без зайвого пафосу та побути разом із тими, хто його знав.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Це і подія, яка дає можливість згадати теплі моменти, і водночас дуже трагічно, тому що нових спогадів із нашим командиром ми вже не матимемо», — зазначив Білик.
Що відомо про Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківської області. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та вчився на художника в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї.
На війні Дмитро з 18 років, туди потрапив одразу після Революції Гідності. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. До початку повномасштабного вторгнення був добровольцем, потім вступив у ЗСУ. Вісім років готувався сам та готував інших до «великої» війни.
«Спочатку наш підрозділ направили на запорізький напрямок, щоб не дати росіянам пройти до Запоріжжя і прорватися до Дніпра. Потім мене покликали у Київ, бо маю досвід роботи з артилерією. Коли російські війська почали рухатися на Бориспіль, ми нанесли якісне вогневе ураження, знищили понад 20 одиниць техніки та «Бук», — розповідав Дмитро Суспільному у проєкті «Командири, до перемоги!».
Далі були дніпровський та херсонський напрямки, а згодом Луганщина: «Ми були у Лисичанську, Білогорівці, Золотому. А зараз воюємо за мою рідну Донеччину, мій другий дім». Ось що «Да Вінчі» казав про незалежність: «Це можливість говорити українською, носити шеврон та захищати свою країну».
30 листопада 2021 Дмитро Коцюбайло був відзначений званням Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
У 2022 році отримав звання молодшого лейтенанта. «Да Вінчі» загинув 7 березня 2023 року на Бахмутському напрямку.
