Акція в підтримку військовополонених у Києві 1 березня 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
У Києві 1 березня відбулася щонедільна акція-нагадування "Не мовчи! Полон вбиває". Кількасот родичів військовополонених та зниклих безвісти зібралися на Подолі вздовж перетину Набережно-Хрещатицької із вулицями Верхній та Нижній Вали.
Про це з місця події повідомляє кореспондентка Суспільного.
Акція в підтримку військовополонених у Києві 1 березня 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Учасники акції розгорнули прапори з портретами військовополонених та зниклих безвісти, а також бригад, в яких вони служили. Автомобілі, які проїжджали повз, сигналили у знак підтримки.
Акція в підтримку військовополонених у Києві 1 березня 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Серед присутніх Яна Міщенко. Її чоловік — військовослужбовець 501 батальйону морської піхоти, уже 47 місяців утримується в російській неволі. За словами жінки, такі акції дуже важливі не лише для родин військовополонених та зниклих безвісти, а й для всіх українських громадян.
Яна Міщенко чекає з полону чоловіка. Київ, 1 березня 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
"Це нагадування для соціуму. Тому що, на жаль, є дуже багато людей, які вважають, що вони недотичні, у них немає війни і вони не знають про полон", — каже Яна.
Вона додає, що сповідається незабаром обійняти свого чоловіка. "Я передаю йому, що я його дуже кохаю і чекаю в наступному обміні", — ділиться жінка.
Юрій Баранов чекає сина. Київ, 1 березня 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Три роки і вісім місяців Юрій Баранов не має жодної інформації про сина. Чоловік сподівається, що син не загинув, а у полоні.
"На даний момент інформація лише словесна, нічим не підтверджена. Регулярно їздимо на обміни, регулярно ходимо на акції. Щоб люди не забували, що в країні війна, що зараз дуже багато в полоні, що дуже багато зниклих безвісти. Тому ці акції потрібні", — говорить Юрій Баранов.
Брат Наталії зник безвісти у грудні 2024 року. Жінка регулярно ходить на акції підтримки. Київ, 1 березня 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Ще одна учасниця акції Наталія розповідає, що востаннє зі своїм братом спілкувалася в 20 числах грудня 2024 року перед тим, як він вийшов на позиції. Після того про нього жодної інформації.
"Куди тільки не зверталися, інформації немає. Всі тільки красиво балакають. Але такі акції дуже вадливі. Це, в першу чергу, важливо, кожній родині. Ми збираємося, кожен свою історію розповідає. А після таких акцій потім більше обмінів буває. Тому віримо, надіємося", — каже Наталія.
Акція в підтримку військовополонених у Києві 1 березня 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
5 лютого після тривалої перерви відбувся обмін полонених у форматі 157 на 157. До України повернулися військові та цивільні, серед них повернулися 18 військових, яких росіяни засудили на довготривалі терміни увʼязнення.
На Мюнхенській безпековій конференції 14 лютого Зеленський зазначив, що наразі в Україні перебувають понад 4 тисячі полонених російських військових, водночас в російському полоні — близько 7 тисяч українських військовополонених.
Читати ще
Читати ще
Історія батька, який роками їздив на обміни, щоб зустріти сина з полону. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ
