Акція родичів полонених і зниклих безвісти десантників. Київ, 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
У Києві у п'ятницю, 2 травня, родичі полонених та зниклих безвісти бійців десантно-штурмових військ провели дві акції. Мітингарі з різних міст України зібралися біля Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, а також на Майдані Незалежності.
Про це повідомляють кореспонденти Суспільного.
Учасники акції біля Координаційного штабу розповіли, що серед полонених є тяжко поранені, про декого взагалі нічого невідомо. Хочуть, щоб у списки включили якомога більше десантно-штурмових військ.
Учасниці акція родичів полонених десантників. Київ, 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко"Нашу бригаду дуже повільно обмінюють. Ми намагаємось достукатись до всіх, щоб повернули якнайшвидше десантників, бо їх повертають і шукають у найменшій кількості", — наголошує Катерина Савенко.
Її чоловік — військовослужбовець 46-ї окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ вважається зниклим безвісти. Що з ним сталося, жінка не знає.
"Хочеться, щоб проводили більше дорозвідки. Хочеться знати, що сталося. Бо коли ти перебуваєш у нерозумінні — де, що і як було — просто сходиш з розуму. Кожного дня прокидаєшся з надією: що сьогодні буде хоч якась звістка, що буде дзвіночок, що хтось скаже — він живий і скоро повернеться додому. Але поки що — жодних новин", — каже Катерина.
Одна з учасниць акції Інна. Київ, 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Інна приходить до Координаційного штабу вчетверте. Її чоловік зник безвісти 15 місяців тому. Каже, що жодної інформації про нього немає ні від штабу, ні від військової частини.
"Був просто на позиції, бойові дії йшли, втратили зв'язок і все, пропав. Командир не відповідав з перших днів, а зараз його перевели, ми з ним не контактуємо взагалі. Ми тільки можемо звернутися до Координаційного штабу і вести особисті кабінети. А так більше у нас нічого немає. Але чекаємо, віримо в найкраще, що він повернеться живий", — сказала Інна.
Світлана Шелепенко — учасниця акції. Київ, 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Про сина іншої учасниці акції Світлана Шелепенко також немає жодної інформації. Він зник безвісти 10 березня 2023 року. Жінка розповіла, що родина звертається усюди, де тільки можна.
"Щоб допомогли нам знайти наших близьких. Ми звертаємось, щоб обмін відбувався швидше. Бо наших хлопців звільняють в останню чергу. Наприклад, із ДШБ — один-два на весь обмін", — каже пані Світлана.
Анастасія з сином на акції родичів полонених та зниклих безвісти десантників. Київ, 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Анастасія чекає з полону чоловіка — військовослужбовця 25 бригади, якого вже третій рік утримують в Луганській області. Він має тяжкі поранення і востаннє виходив на зв'язок торік, розповідає жінка.
"Каже, що стан нормальний, але у нього відсутнє око, у нього там видалили око. У нього пробитий череп через око. Чекаємо, сподіваємося, що скоро його звільнять. У нас двоє діток. Меншому три роки, він тата майже не знає. Тато пішов служити, коли йому було пів рочку. А у старшого скоро день народження і у нас на всіх одна мрія — щоб тато був удома", — розповіла Анастасія.
Акція родичів зниклих безвісти штурмовиків. Київ, 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Нематіан Золбін
Цього ж дня на Майдані Незалежності на мирну акцію зібралися рідні зниклих безвісти штурмовиків з різних бригад.
Світлана — одна із координаторок Об'єднання родин 82 ДШБ, розповіла, що її брат Олександр не повернувся із бойового завдання у жовтні 2023 році. Він воював штурмовиком всього два тижні.
"Штурмові бригади завжди йдуть на передову на дуже складні напрямки. Наші хлопці в самому пеклі. Кожного дня наші показники змінюються в гіршу сторону: зниклих все більше, знайдених все менше. Підтверджено полону — 20-30% за два роки, що воює наша бригада. Всі інші — мають статус безвісти зниклих. Дуже мало відсотків винесли (з поля бою — ред.) Інші, на жаль, залишаються на полі бою або під завалами", — каже Світлана.
За її словами, командування у штурмових бригадах не контактує з родичами, не надають актів службового розслідування.
"Тобто ми ті родини, які залишаються у повній невідомості. Тому що нам дійсно невідома доля наших рідних. Нам потрібна допомога, нам потрібне розуміння статусу наших хлопців, нам потрібен ефективний розшук наших хлопців", — наголошує пані Світлана.
Світлана та Ірина — співкоординаторки Об’єднання родин 82 ДШВ. Київ 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Нематіан Золбін
Ірина також одна з координаторок Об'єднання родин 82 ДШБ. Вона шукає чоловіка Олександра, який також зник безвісти. Про нього немає жодної інформації.
"Надали витяг з наказу, що безвісти пропав і єдиний не повернувся з поля бою. І все. Чоловік пішов добровольцем 2022 року. Я фармацевт, військовозобов'язана. І щоб не забрали мене, то він пішов сам", — розказала Ірина.
Учасниця акції родин зниклих безвісти штурмовиків на Майдані Незалежності. Київ, 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Нематіан Золбін
Киянка Галина шукає зниклого безвісти брата — 37-річного Андрія. Він перестав виходити на зв'язок 30 грудня 2024 року, коли відправився на бойове завдання на Покровського напрямку.
"Він зник на першому ж завданні. Прийшло сповіщення, що він зник безвісти, військкомат повідомив. Ми надіємося, що він в полоні і повернеться додому", — сказала Галина.
Діти зниклих безвісти також долучилися до акції на Майдані Незалежності. Київ, 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Нематіан Золбін
Вікторія прийшла на акцію на Майдан Незалежності разом з синами. Її колишній чоловік і батько дітей зник безвісти рік і три місяці тому у Луганській області під час першого ж свого бойового виходу.
"Прийшло сповіщення. Але і до цього ми підозрювали, бо ми телефонували і зв'язку з ним не було. Ніякої інформації до сих пір немає. Командир розказував, що він згорів в бліндажі, що вони ходили його шукали. Менший (син — ред.) не зрозуміє, що таке безвісти зниклий. Старший розуміє. Для нього це дуже важко, але чекаємо, віримо, що він живий", — розповіла жінка.
У Вікторії також дядько рік і дев'ять місяців перебуває в російському полоні.
"Дядько 30 липня (2023 року — ред.) вийшов на позиції, а 2 серпня ми знали, що він в полоні. З’явилося відео, де він прив'язаний до дерева. Потім ми ходили шукали по інтернетах докази, щоб його визнали полоненим. Потім з’явилося фото в російських телеграм-каналах. Через 2 місяці з’явився його допит. І він офіційно визнаний полоненим", — розказала Вікторія.
Діти на акції родин зниклих безвісти штурмовиків. Київ, 2 травня 2025 року. Суспільне Новини/Дар’я Нематіан Золбін
Що відомо про обміни військовополоненими та про зниклих безвісти
Станом на лютий 2025-го в реєстрі осіб зниклих безвісти за особливих обставин офіційно безвісти зниклими зазначені майже 63 тисяч цивільних і військових. Зі слів уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, близько 40% повернутих з полону вважалися зниклими безвісти.
10 лютого стало відомо, що співробітники російської Федеральної служби виконання покарань (ФСІН) мали доручення від керівництва катувати українських військовополонених через кілька тижнів після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Медійна ініціатива за права людини повідомляє про 140 місць утримання у полоні українських військових та цивільних громадян як на території Росії, так і на тимчасово окупованих територіях України.
5 лютого Україна і РФ провели обмін полоненими у форматі 150 на 150. Серед звільнених — воїни Військово-Морських сил, які потрапили в полон у Маріуполі та Запорізькій області, Повітряних сил, військові Десантно-штурмових та Сухопутних військ, 22 нацгвардійців, 19 прикордонників, тероборонівці, а також поліцейський.
19 березня в результаті обміну полоненими між Росією та Україною вдалося звільнити військових ЗСУ, Нацгвардії, ТРО, ВМС та прикордонників. А також захисників Маріуполя, тих, хто брав участь в Курській операції, та операціях на Донеччині, Луганщині, Херсонщині, Сумщині та у Харківській та Запорізькій областях. Станом на 21 березня цього року і від початку повномасштабного вторгнення РФ Україна повернула з російської неволі 4306 полонених.
18 квітня, за результатами репатріаційних заходів в Україну повернули тіла 909 полеглих українських захисників.
Також у суботу, 19 квітня, Україна та РФ провели обмін полоненими. Ще 277 воїнів повернулися додому з російського полону.
