Акція «Не мовчи! Полон вбиває» біля метро «Лівобережна», Київ, 1 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
У Києві люди, попри морозну погоду, укотре зібралися на щонедільну акцію на підтримку українських військовополонених і безвісти зниклих бійців ЗСУ. 1 лютого зустріч пройшла біля метро "Лівобережна".
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного.
Одна з учасників акції "Не мовчи! Полон вбиває" — журналістка Ганна Курцановська, яка вже майже чотири роки пише матеріали про гарнізон, який 86 днів боронив місто Маріуполь і за наказом вищого українського командування вийшов наприкінці травня 2022 року.
Ганна Курцановська — учасниця акції на підтримку військовополонених біля м. «Лівобережна», Київ, 1 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
"Почесний полон", підкреслює Ганна, на жаль, і досі триває. Тисячі військовослужбовців перебувають у полоні Російської Федерації і на непідконтрольних уряду України територіях Луганської та Донецької областей.
Активістка нагадала, що традиція щотижневих акцій бере початок з жовтня 2023 року. Тоді із саморобними картонними плакатами виходили по 10-15 людей — рідні військовополонених-азовців. Акція відтоді стала регулярною та поширилася на всю Україну, зокрема великі міста.
Акція на підтримку військовополонених біля м. «Лівобережна», Київ, 1 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко"Перш за все ми чекаємо повернення всіх військовополонених. А також ті люди, у кого немає нікого в полоні, — зокрема я і багато ще — ми виходимо, щоб підтримати рідних. Тому що це важливо знати, що в такий важкий час вони не одні, у них є за плечима друзі", — каже жінка.
Акція на підтримку військовополонених біля м. «Лівобережна», Київ, 1 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Курцановська у коментарі Суспільному розповіла про те, що чула від звільнених з полону бійців: за її словами, наглядачі в полоні розповідають українцям про ці акції, і підтримка приємна та важлива захисникам. Водночас військові зазнають психологічного тиску — їм розповідають, що Україна від них відмовилася, — і змушені жити у важких умовах:
"Ми тут мерзнемо, а там зовсім надлюдські умови. Там маленькі камери, без скла, погане харчування, знущання, тортури. Все це вони щодня терплять", — каже учасниця акції.
Акція на підтримку військовополонених біля м. «Лівобережна», Київ, 1 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Окреме складне випробування, наголошує Ганна, — для родичів тих бійців, хто вважається безвісти зниклим.
"Це окремий біль, тому що, якщо ти знаєш, що вже підтверджений твій рідний, що він там знаходиться чи засуджений. А безвісти зниклий — це, знаєте, як між небом і землею. Ти не знаєш, чи людина жива, вона в полоні, чи її вже нема".
Зокрема, згадує досвід своєї подруги Тані, чий брат зник під час штурму на Луганщині три роки тому. Він воював у складі 95 бригади. Відтоді про нього немає жодної звістки.
Акція на підтримку військовополонених біля м. «Лівобережна», Київ, 1 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Інша учасниця акції Даша відвідує такі більш як пів року. Вона розповіла Суспільному, що це означає для неї:
"Це важливо, тому що ми підтримуємо сім'ї військових, військовополонених. І це треба робити, бо ми їх чекаємо. Вони стояли за нас там, а ми маємо за них стояти тут і до останнього, тому що вони нам потрібні, вони наші хлопці. Наші захисники, і ми всіх чекаємо і любимо дуже".
Даша — учасниця акції на підтримку військовополонених біля м. «Лівобережна», Київ, 1 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Дар’я Григоренко
Станом на лютий 2025 року в Україні до Реєстру зниклих безвісти за особливих обставин офіційно внесено 62 948 людей. Їх розшукують.
19 листопада президент Володимир Зеленський висловив сподівання, що до кінця 2025 року Україні вдасться відновити обміни військовополоненими з російською стороною.
У квітні цього року Буданов казав, що регулярні акції протестів на підтримку полонених шкодять процесам обміну.
