Пупкова грижа має чітко виражену локалізацію (від чого і отримала назву), в більшості випадків хворий виявляє проблему самостійно. Утворення має пухлиноподібний вигляд і складається з трьох компонентів: грижові ворота, грижовий мішок та його вміст.
Пупкова грижа може бути вродженою, у такому варіанті вона спостерігається у дітей раннього віку. Оперативне втручання спеціалісти рекомендують після досягнення 3-річного віку, коли стає остаточно зрозумілим, що зарощення пупкового кільця не відбулося. Неоперована в дитинстві вроджена грижа стає причиною виникнення патологій у дорослому віці.
Виявивши візуальні ознаки пупкової грижі, слід якомога скоріше записатися на консультацію до лікаря-хірурга. Зробити це можна, наприклад, онлайн на сайті https://veselka.clinic/napriamky/operatyvni-vtruchannia/khirurgiya/operatsiia-pry-pupkovii-hryzhi. Не зволікайте і не чекайте, доки проблема зникне сама! Деякі симптоми, а саме гострі болі в області пупка, нудота, блювання можуть становити значну загрозу здоров’ю.
Причини появи пупкової грижі у старших дітей та дорослих
- Надмірні фізичні навантаження, особливо, якщо вони повʼязані з підняттям важких предметів.
- Постійні закрепи.
- Ожиріння 2 і більше ступеню.
- Вагітність (особливо багатоплідна).
- Затяжний кашель.
Люди старше 60 років — в зоні ризику навіть без додаткових факторів, адже м’язовий тонус з віком втрачається.
Оперативне лікування
Основним методом лікування пупкової грижі є хірургічне втручання. Воно виконується одним зі способів.
- Герніопластика власними тканинами. Грижа вправляється та зашивається спеціальними синтетичними нитками, що не розсмоктуються. Операція проводиться за об’єктивними показниками під загальним або місцевим наркозом. Метод має доволі низький відсоток виникнення рецидиву.
- Герніопластика імплантом (спеціальною синтетичною сіткою). У такому випадку буде формуватися подвійний пласт живої тканини, що помітно зміцнює черевну стінку. Наркоз — місцевий чи загальний. Ризики виникнення рецидиву — не більше 2–3 відсотків.
- Лапароскопічний метод. Через невеликі (до 1 см) розрізи вводяться спеціальні інструменти за допомогою яких зсередини розтинаються тканини, між апоневрозом та листком очеревини встановлюється спеціальна сітка з синтетичного матеріалу. На завершальному етапі операції очеревина зашивається нитками. Подібні маніпуляції проводяться виключно під загальною анестезією. Рецидиви при такому методі практично не фіксуються.
Щодо больових післяопераційних відчуттів, за статистикою, вони тривають не більше 3–4 днів незалежно від варіанту проведеного втручання. Перебування в стаціонарі за умови відсутності індивідуальних ускладнень не перевищує однієї доби.
