"Черговий день пам'яті": побратими зібрались на Аскольдовій могилі на 30-річчя "Да Вінчі"

Рідні та побратими зібрались на Аскольдовій могилі в Києві, де похований Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло у день його народження, 1 листопада 2025 р. Cуспільне/Ліля Гончарук

Дмитру Коцюбайлу "Да Вінчі" 1 листопада мало виповнитись 30 років. Він загинув два роки тому на Донеччині. Друзі та побратими зібрались на Аскольдовій могилі, де він похований.

Про це повідомляє кореспондентка Суспільного.

У Дмитра були три улюблені свята — день народження, Різдво і Великдень. Його дівчина розповідає, що в 22-му році витягла хлопця на святкування під нагодою, що потрібно було терміново їхати в Дніпро. Зранку вони повернулись назад на фронт.

"Ми відзначаємо цей день як черговий день пам'яті, як черговий день вдячності Дмитра. Сьогодні без нього фізично, але я певна, що ніхто не відчуває відсутності Дмитра. Насправді він з кожним з бійців війни і на фронті поряд емоційно, морально", — говорить Аліна Михайлова.

Люди несуть квіти, свічки, також виконували пісні. Співачка Руслана Лижичко заспівала гімн України.

Співачка Руслана Лижичко біля могили Дмитра Коцюбайла, 1 листопада 2025 р. Cуспільне/Ліля Гончарук

Побратим розповів, що познайомився з Дмитром в 2014-му, коли той повернувся після поранення з шпиталю.

"Він був з всякими апаратами, шпицями, железяками. І він каже, я до пацанів, рветься в бій, бо там його хлопці. Він був такий справжній на 100% побратим. На нього можна було завжди покластися. Щирий, але в той же час надзвичайно мудрий. Я набагато за нього старший, але він до останніх днів мене вчив", — сказав Микола Шефенюк на псевдо "Бугай".

Що відомо про Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла

Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківської області. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та вчився на художника в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї.

На війні Дмитро з 18 років, туди потрапив одразу після Революції Гідності. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. До початку повномасштабного вторгнення був добровольцем, потім вступив у ЗСУ. Вісім років готувався сам та готував інших до "великої" війни.

"Спочатку наш підрозділ направили на запорізький напрямок, щоб не дати росіянам пройти до Запоріжжя і прорватися до Дніпра. Потім мене покликали у Київ, бо маю досвід роботи з артилерією. Коли російські війська почали рухатися на Бориспіль, ми нанесли якісне вогневе ураження, знищили понад 20 одиниць техніки та “Бук”, — розповідав Дмитро Суспільному у проєкті "Командири, до перемоги!".

Далі були дніпровський та херсонський напрямки, а згодом Луганщина: "Ми були у Лисичанську, Білогорівці, Золотому. А зараз воюємо за мою рідну Донеччину, мій другий дім". Ось що "Да Вінчі" казав про незалежність: "Це можливість говорити українською, носити шеврон та захищати свою країну".

30 листопада 2021 Дмитро Коцюбайло був відзначений званням Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

У 2022 році отримав звання молодшого лейтенанта. "Да Вінчі" загинув 7 березня 2023 року на Бахмутському напрямку. Церемонія прощання із загиблим воїном відбулася у Києві 10 березня 2023 року. Його поховали на Аскольдовій могилі.

Читати ще