"Білоруси-патріоти на боці України": у Києві провели марш у пам'ять про Героя України Михайла Жизневського

Марш пам’яті Михайла Жизневського на Хрещатику, Київ, 26 січня 2025 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко

У Києві відбувся марш у пам'ять про білорусів, які загинули за Україну з 2014 року. Його проводять щорічно 26 січня, у День народження героя Небесної Сотні Михайла Жизневського.

Про це повідомили кореспондентки Суспільного.

Михайло Жизневський — білоруський активіст Євромайдану, який загинув 22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського в Києві. Марш-пам'ять на його честь проводять щороку.

Цієї неділі близько 150 людей зібралися і пройшли шлях, яким Жизневського після загибелі на вулиці Грушевського на Революції гідності проводжали в останню путь у 2014-му. Маршрут пам'яті проходив від Михайлівської площі через Софіївську, повз метро "Золоті ворота" та Національну оперу і до Хрещатика, до Майдану Незалежності.

Марш пам’яті Михайла Жизневського, Київ, 26 січня 2025 року Суспільне Новини/Юлія Кузьменко

Під час ходи вигукували гасла "Слава Україні! Героям слава!" та "Жыве Беларусь! Жыве вечна!", лунали білоруські пісні та "Пливе кача по Тисині" — пісня-реквієм за загиблими учасниками Революції гідності.

Білоруска Ірина сказала в коментарі Суспільному, що Жизневський — не лише національний герой України, а ще й Білорусі.

"Мені, як білорусці, важливо шанувати та згадувати героя. Останні три роки згадуємо усіх білорусів, які загинули за волю України. Цим маршем показуємо, що справжню білоруси-патріоти на її боці", — каже жінка.

"Я вирішила долучитися в пам’ять про мого коханого, який загинув, захищаючи Україну, заради нашої свободи та свободи своєї країни", — розповіла інша учасниця ходи Анна.

Організатори зазначили, що з початком Євромайдану та російсько-української війни і понині відомо про щонайменше 71 білоруса, який загинув, протистоячи російській агресії. Один з ведучих маршу, Олег (Альгерд) перелічив імена тих загиблих, яких можна називати. Імені деяких, зауважив він, можна буде оприлюднювати тільки після перемоги, бо зараз це може бути небезпечно для їхніх близьких. Альгерд — військовий з Полку імені Кастуся Калиновського, який приїхав на один день з фронту, спеціально на Марш пам'яті.

Учасники Маршу пам’яті Михайла Жизневського розгортають плакат із зображеннями тих зі 71 загиблих за Україну білорусів, обличчя яких можна показувати, Київ, 26 січня 2025 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко

Він розповів Суспільному, що акції пам'яті проводять із 2016 року. Учасники проходять тим самим маршрутом, як і в 2014 році проводили Михайла Жизневського, а нині так само згадують і усіх білорусів, які загинули за Україну.

Під час промови перед початком маршу він підкреслив: "Ніколи не буде вільної Білорусі без вільної України. Так само як ніколи не буде вільної України без вільної Білорусі".

Військовий Полку Калиновського ЗСУ Олег (Альгерд), співорганізатор і ведучий Маршу пам’яті Михайла Жизневського, Київ, 26 січня 2025 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко

Організаторка маршу Ірина Лукашенко каже, займається подією три роки поспіль. Вона переїхала до України у 2021-му. Каже, що складно було тільки вперше, у 2023 році, тому що тоді під час воєнного стану в Україні ще не було таких подій, і Марш пам'яті загиблих білорусів був одним із перших великих відкритих заходів.

"Зараз вже акції пам'яті і вшанування — це більше масово стало. І зараз не було проблеми з організацією, з легалізацією зовсім. Тому що всі знають, що ми це робимо, і йдуть назустріч. Реєстрації [на марш] як такої не було. Ми просто публікуємо анонси — і хто хоче, той і приходить", — каже дівчина.

Організаторка Маршу пам’яті Михайла Жизневського, білоруска Ірина Лукашенко (праворуч з мікрофоном), Київ, 26 січня 2025 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко

На марші була символіка та представники Організації українських націоналістів (ОУН). Ірина зазначає, що Жизневський був ОУНівцем, і спільнота ОУН щороку підтримує ходу. Минулого року долучилися колоною, зараз прийшли окремі активісти.

Представники ОУН із прапором ідуть на Марші пам’яті Михайла Жизневського, Київ, 26 січня 2025 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко

Ірина також розказала Суспільному, що не хоче переїжджати з України і хоче бути корисною тут як країні, яка прихистила і стала другим домом. І водночас лишатися корисною Білорусі. Дівчина волонтерила в різних організаціях. Вона підтримує білоруську культуру і мову, у повсякденні спілкується білоруською та організовує заходи, пов'язані з культурою своєї країни.

"Для мене важливо, щоб тут українці бачили, що білоруси — справжні білоруси, які думають про свою країну, — вони підтримують Україну, вони поруч і готові віддати найдорожче — життя", — каже вона.

"Цими заходами я не тільки показую українцям, що ми тут, і що ми боремося пліч-о-пліч з Україною, а ще, напевно, також і білорусам, які можуть побачити, що ми тут. Щоб вони також подумали, а що далі? Щоб жити далі, потрібно допомагати добру. Майбутнє неможливе без змін. А зміни зараз відбуваються тут", — підсумувала організаторка.

Один з учасників, психолог Вадим Васютинський, розповів Суспільному, що з дитинства мав захоплення білоруською мовою та Білоруссю, а потім "це поєдналося зі свідомою антирадянщиною". У 2009 році в Києві почав діяти розмовний клуб білоруської, пан Вадим долучився до нього за кілька років, переважно туди приходила молодь. Клуб розширився у 2020 році, після масових протестів у Білорусі проти результатів виборів президента.

Вадим Васютинський (у синій куртці, в центрі) іде з Маршем пам’яті Михайла Жизневського, Київ, 26 січня 2025 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко

"Білоруська влада — це наш ворог. А білоруське суспільство дуже поділене. І там приблизно симетрично є і тих, хто підтримує Україну, і тих, хто підтримує Росію. То невже ж ми маємо відмовитися від усіх білорусів, бо там є ті, хто проти нас? Навпаки треба намагатися робити так, щоб якомога більше білорусів прихилилися до нашої позиції, нас підтримували", — наголосив учасник акції.

Вадим Васютинський пригадує, що був на прощанні з Михайлом Жизневським, коли того відспівували в Михайлівському соборі. Нині Вадим прийшов на марш, адже підтримує контакти з проукраїнською білоруською молоддю.

Даниїл Аленуіс, учасник протестів в Білорусі 2020 року та ексвійськовий полку Калиновського, розповів Суспільному, що прийшов на марш, аби вшанувати пам'ять своїх побратимів і багатьох білорусів, які полягли за Україну.

Даниїл Аленуіс та Олена Куренкова на Марші пам’яті Михайла Жизневського, Київ, 26 січня 2025 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко"Також хочеться показувати і українській спільноті, що в Білорусі триває боротьба. Зараз наша країна перебуває під дуже великим впливом РФ. Власне, Росія декілька разів у ключові стратегічні моменти втручалася в нашу внутрішню політику. Хочеться показати, що ми також боремося з Росією. Власне, через те, через ці дії Росії завжди хотілося, щоб вона не мала спроможності лізти ні в українську політику, ні в білоруську, ні до інших сусідів", — каже Даниїл.

На його думку, раніше в Україні була дещо неоднозначна політика. "Дехто з суспільства чи влади не мав такого доброго ставлення навіть до білорусів, які проти Росії і тут перебувають. Хтось, навпаки, нас підтримував. Зараз ми бачимо за новорічним зверненням Зеленського (президент України Володимир Зеленський у привітанні на Новий 2025 рік згадав білорусів і гасло "Жыве Беларусь!" — ред.), за новими законами, що ця ситуація починає поліпшуватись", — додав активіст та ветеран.