Юрій Лишенко. Фото надав Суспільному Юрій Лишенко
Юрій Лишенко — ветеран російсько-української війни, полярник, співробітник Національного антарктичного наукового центру. З 2011 бере участь у річних та сезонних експедиціях до Антарктичної станції імені Академіка Вернадського. На його рахунку чотири річних та дві сезонних експедиції до Антарктиди. У 2023 році долучився до війська у складі 54 окремої механізованої бригади. На фронті дістав тяжке поранення і втратив ногу. Та через рік повернуся на станцію — уже на протезі.
Про найсуворіший континент, війну і повернення після поранення на станцію Вернадського Юрій Лишенко розповів Суспільному.
Юрій Лишенко на Антарктичній станції «Академік Вернадський». Національний антарктичний науковий центр
Перша експедиція на станцію "Академік Вернадський"
52-річний Юрій Лишенко з Харківщини. З 2020 року працює у Києві в Національному антарктичному науковому центрі.
Вперше до станції "Академік Вернадський" потрапив у 2011 році. Це була 16 українська антарктична експедиція. За освітою штурман-механік чоловік подав свою кандидатуру на посаду дизеліста й успішно пройшов відбір. Перша його експедиція тривала рік.
"Перша експедиція — вона завжди запам’ятовується найбільше. Тому що це перші враження від Антарктиди, від станції, від того колективу, який там працює. Антарктида — це інший світ, ніж той, що ми бачимо тут. Ті ж птахи, тюлені, і все, що ми там бачимо, дуже відрізняється від того, до чого ми звикли", — ділиться Юрій.
Юрій Лишенко разом з іншими полярниками біля криголаму Ноосфера. Сезон 2025 року. Надав Суспільному Юрій Лишенко
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну і служба у війську
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Юрій Лишенко разом з командою полярників перебував у Чилі у порту в Пунта-Аренасі. Там вони чекали посадки на корабель, щоб вирушити до острова Галіндез для зимівлі на станції Вернадського. Юрій каже, як тільки дізнався, що Росія розпочала широкомасштабну війну проти України, першою думкою було повернутися. Але усвідомлював, що тоді це було неможливо.
"Перші 15 місяців війни ми провели на антарктичній станції. Ми не мали змоги повернутися раніше, тому що потрібно було змінити тих людей, які вже відпрацювали рік, і дочекатися наступної зміни. І тільки тоді ми повернулися до України", — розповідає Юрій.
У середині квітня 2023 року чоловік повернувся в Україну і одразу ж мобілізувався. Юрій долучився до третього батальйону 54 окремої механізованої бригади. За посадою механік-водій служив стрільцем у піхоті.
"Спочатку це був Донбас, а вже потім нас дуже швиденько перекинули на Куп'янський напрямок — це в районі Синьківки (Харківщина — ред.). Там була дуже складна ситуація. Власне там я і отримав поранення", — ділиться чоловік.
Юрій Лишенко на фронті. Національний антарктичний науковий центр
Поранення і реабілітація
23 жовтня 2023 року Юріч, як Юрія називають побратими, зазнав поранення на Куп'янському напрямку. Російська міна прилетіла в окоп, де перебував військовий. Евакуація тривала майже 8 годин.
"Відправили мене на стабік (стабілізаційний пункт — ред.), а потім одразу у Харківський військовий шпиталь обласний, де мене дуже якісно склали докупи, скажемо так. А звідти мене відправили спочатку на Львів, потім на Чернівці, і вже реабілітацію я проходив у Київському шпиталі", — згадує Юріч.
Через поранення Лишенко втратив ногу. Він пережив кілька серйозних операцій. Протезування провели у київському шпиталі. Реабілітація та лікування тривали шість місяців.
"Підтримували дружина, діти, онуки, родина, друзі, колеги, зимівники. Було дуже приємно і водночас ніяково. Сам процес (протезування — ред.) відбувається досить швидко. Від моменту, коли вони роблять заміри, зліпки і привозять готовий протез — багато часу це не займає. Сам процес звикання, поки ти почнеш ходити більш-менш, до цього треба звикнути, це займає певний час. У кожного по-різному. Людина може піти і за два тижні, а може два-три місяці знадобитися. Все це індивідуально", — розповідає Юрій.
Каже, дуже хотів якнайшвидше відновитися і повернутися до роботи в Національному антарктичному науковому центрі. Проте навіть не сподівався, що так швидко зможе повернутися на станцію Вернадського.
Юрій Лишенко. Фото надав Суспільному Юрій Лишенко
Повернення на антарктичну станцію Вернадського
На початку 2025 року — через рік після поранення, Юрій Лишенко все ж знову вирушив на антарктичну станцію Вернадського — вже на протезі.
Розповідає, людина, яка тоді мала поїхати на зимівлю, мобілізувалася до лав Сил обророни. А виконувати його роботу на станції міг лише Юрій.
"Бували моменти після поранення, що я вже розумів, що я на станцію мабуть більше ніколи не попаду. А коли ми вже були в дорозі, було хвилювання, чи треба це було, може щось не складеться. Я був дуже задоволений тим, що сам процес перельоту, перетин протоки Дрейка пройшли легко. Потім на станції вже з’явилось відчуття впевненості, що доїхали, зробили роботу, було відчуття задоволення", — ділиться полярник.
Проте, зізнається він, все ж є труднощі під час пересування з протезом по рельєфах Антарктиди.
"Моя робота на станції відбувається в умовах дизель-генераторної. Тобто ти в приміщенні працюєш, на самій станції. А от вже якщо треба десь по нашому острову пересуватися, то так, виникають певні моменти, коли ти по камінчиках десь ходиш, по кучугурах, ти не можеш активно переміщатися. Тому здебільшого все обмежується умовами станції", — розповідає Юрій.
Полярник і ветеран Юрій Лишенко. скриншот з відео Суспільного
Нині полярник продовжує працювати у Національному антарктичному науковому центрі, завідує сектором технічної експлуатації Антарктичної станції.
"Моя робота в Києві більш адміністративна і більше стосується технічного забезпечення станції — це планування сезонних інженерних задач, нашої інженерної групи по модернізації станції, по підтримці усіх систем життєзабезпечення станції, також відбору кандидатів на інженерні посади для річних українських експедицій", — каже Юрій.
Після експедиції регулярно спілкується з колегами по станції, адже після місяців в ізольованому просторі на краю світу полярники стаються хорошими друзями.
"Люди стають друзями, найкращими іноді друзями. Після експедиції ми постійно зустрічаймося, спілкуємося. Ми вже стаємо нечужими людьми. Рік провівши там разом, це вже відносини, які не закінчуються просто так".
Та найбільше чоловік мріє про перемогу та звільнення України від росіян.
"Буде перемога — буде все інше", — резюмує Юріч.
Читати ще
Читати ще
Там, де гніздяться пінгвіни: як працюють полярники на станції «Академік Вернадський»
