Мы в соцсетях

Він такий, цей Київ. Він дуже втомився, хоче миру і спокою, але запрошує всіх на свято

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 06 мая 2017
  • 0

Знаєте, що згадала? Сьогодні (тобто вже вчора) рівно 9 років, як я, провінційна житомирсько-острозька дівчинка, переїхала до Києва.

За цих 9 років в якому тільки стані Київ не бачив мене, а я його) Ми довго не могли примиритися, він вганяв мене в депресії, доводив до сказу, а потім заспокоював парками і скверами. Я вагітна ригала чи не на кожній його вулиці від страшного токсикозу, я повзла хвора на роботи по його переповнених метро й маршрутках, я сварилася п'яна з його вахтерами, я відмовлялася приймати його правила і вивчати його борщагівки і троєщини, я ненавиджу запах солоду на Оболоні і каналізації на Петрівці, я жила в його спекотно-холодних панельках, тісних-претісних хрущовках і кам'яних позняківських джунглях. Я терпіти не можу попадати в трубу з Хрещатика на Майдан, станцію Вокзальна і добиратися до вулиць типу Братиславської. І питання гостя "Ну що, куди підемо?" або "Де тут можна випити?" мене вганяє в ступор. Я спросонку з одного будинку впізнаю Поділ, обожнюю зараз ходити в офіс із Золотих по Ярвалу і пішки з Універтситету на Паньківську через ботсад. Мені подобається, що тут на кожному кроці є кава, хоча каву я не п'ю, і найталановитіші в світі вуличні музиканти. Я тут зустріла прекрасних людей і справжніх покидьків, тут народився мій син, я досі погано знаю Центр і взагалі втекла жити в Вишгород.

Але ви знаєте, сьогодні випало півгодинки прогулятися центром. Страшно святковий Хрещатик, сотні іноземців, шум, музика, танці. І майже порожня, тиха і така інтимна Алея Героїв Небесної Сотні. Сюди майже не долинає євробаченний гамір, тут кілька людей мовчки стоять біля портретів загиблих. Перехожі намагаються говорити тихіше. І якась бабуся несе квітку. І все це так... по-київськи.

Він такий, цей Київ. Він витирає сльози і зустрічає гостей. Він завішує рани яскравим плакатом і робить вигляд, що йому не болить. Він дуже втомився, хоче миру і спокою, але запрошує всіх на свято.

От сьогодні прийшло розуміння, що яким би він не був, це вже мій Київ. І я його не проміняю на жодне інше місто.

Якщо знову не дістане :)

Теги:
Автор:
 Ольга РЕШЕТИЛОВА
Комментарии:
Читают в районах

Читают в районах

Последние новости